Лекція №1
Тема: Поняття про темперамент та його види. Фізіологічні основи темпераменту.
Мета: визначити психічну та фізіологічну сутність темпераменту, ознайомитися з історією вчення про темперамент, розглянути основні психодинамічні теорії.
Вид заняття: лекція з елементами бесіди.
Обладнання: Дідактичний матеріал з теми, підручники.
Література: С.Д.Максименко. Загальна психологія.– К., «Центр учбової літератури», 2008
К.К.Платонов, Г.Г.Голубев. Психология. – М. «Высшая школа», 1987
Б.М.Теплов. Избранные труды: В 2 т. Т.1.– М. «Педагогика» 1985
Психологія. Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001
Н.М.Трофимова, Е.В.Поленякина. Общая психология. Практикум.– Спб., «Питер», 2005
Стреляу Я. Роль темперамента в психологическом развитии / Пер. с пол. Под общ.ред. И.В.Щербо/. – М.: Прогресс, 1982
Основні психологічні поняття по темі:
Темперамент, , динамічність,екстравертованість, інтровертованість, концентрованість, лабільність, пластичність, резистентність, сила, темп реакцій, врівноваженість,інертність, типи темпераменту
План.
1.Поняття темпераменту, історія вчення про темперамент, психодинамічні теорії.
2.Фізіологічні основи темпераменту, його характеристика та типи.
1. Визначення поняття темпераменту.
Психіка кожної людини унікальна. Її неповторність пов’язана як з особливостями біологічного та фізіологічного розвитку організму (внутрішні умови - онтогенез), так і з єдиною в своєму роді композицією соціальних зв’язків та контактів (зовнішні умови - філогенез). До біологічних підструктур відносяться темперамент, а також статеві та вікові якості психіки. Тому особистість виступає як сукупність внутрішніх умов, через які проходять зовнішні умови. Важливіший компонент внутрішніх умов є властивості нервової системи. Тип нервової системи, в чергу, обумовлює темперамент людини.
Слово “темперамент” у перекладі з грецької мови – відповідне співвідношення частин. Ця назва пов`язана із так званою гуморальною теорією темпераменту, що мала місце у часи Аристотеля та Гіппократа. Зміст її полягав в тому, що індивідуальні особливості людей пояснювались співвідношенням так званих соків або речовин (humor – сік, що живить).
Темперамент – динамічна характеристика психічних процесів та поведінки людини, яка виявляється в їх швидкості, темпі, ритмі, інтенсивності.
Індивідуальні особливості реагування на різноманітні обставини дали підстави поділити людей на кілька груп або типів темпераменту. Традиційно виділяють такі основні типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний. В чистому вигляді названі темпераменти зустрічаються дуже рідко. З точки зору психології, немає поганих або хороших темпераментів, кожен наділений позитивними особливостями.
Здавен людина робила спроби виокремити та зрозуміти типові особливості психічного складу різних людей, намагаючись звести всю їх множину до малої кількості узагальнюючих портретів. Дійсно, вдивляючись в оточуючих нас людей, ми іноді помічаємо сходство в стилі їх поведінки, в засобах вираження почуттів, в гнучкості та жвавості мислення. Узагальнені портрети, збудовані на тих чи інших підставах, з давнини називали типами темпераменту. Такі типології були дуже практичними, тому що за їх допомогою можна було передрікати поведінку людей с конкретним темпераментом в життєвих ситуаціях.
Торкнемося становлення типології темпераменту. Одна з перших відомих типологій була запропонована ще в VIII-VII вв. до н.е. китайськими вченими. Дещо пізніше, у V вв. давньогрецький лікар та філософ Гіппократ розвив це вчення. Він та його послідовники (Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію, згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров’ю, жовчу та слизом (лімфа, флегма). На основі цього склалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний та меланхолійний. Описані Гіппократом характерні риси темпераменту досить точно визначають особливості окремих типів темпераменту
В цьому погляді вірною була ідея залежності деяких типових особливостей особистості від біологічних особливостей людського організму. Звісно ж, справа була не в «соках» людського організму, а в фізіологічних особливостях центральної нервової системи.
Далі характеристики цих чотирьох темпераментів надав у своїй «Антроплогоії» (1798) І.Кант, який наблизив один до одного поняття темпераменту та характеру.
З часом інформація про ці типи темпераменту поповнювались, накопичувались та підтверджувалося співвідношення їх та спостережуючих фактів, але залишалися незрозумілими підстави для такої класифікації. Перші спроби виявити їх базувалися на наочно відрізні ознаки, які зв’язані з будовою людського тіла. Можливо, цим можна пояснити з’явлення конституційних теорій темпераменту.
Найбільш відома з них належить німецькому психіатру Ернсту Кречмеру, який узагальнив спостереження, накопичені антропологами та психіатрами. Згідно його концепції, між конституцією людини та якостями його темпераменту існує прямий з’язок. Кречмер, як і Гіппократ і Гален визначив чотири конституціональних типи і дав їм такий опис:.
Конституціонна теорія Е.Кречмера (1924):
· Астенік – високий на зріст, тендітний ; в нього витягнуте обличчя, довгий та тонкий ніс.
· Пікнік – низький чи середній на зріст, з м’якими рисами обличчя, великим животом, круглою головою на короткій шиї.
· Атлетик – високого чи середнього зросту, має розвинуті м’язи, широкі плечі та вузькі стегна
· Диспластик – має неправильну будову тіла.
Кречмер знайшов їм відповідність серед типів темпераменту:
· Шизотимік (А) – замкнутий, схильність до колебаний емоцій, безвольовий; джентльмен, ідеаліст, мрійник.
· Циклотимік (П) – емоції колеблются від радості до суму; легко йде на контакт, реаліст, гуморист, веселий бовтун.
· Іксотимік (Ат) – спокійний, малоуразливий, зі стриманими жестами й мімікою;в нього негнучке мислення, тяжко пристосовується до зміни.
Якщо Гіппократ та Гален пов’язували темперамент людини з особливостями його гормональної системи, а Кречмер – з будовою тіла, то І.П. Павлов звернув увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. Його вчення про темперамент було започатковано їм як частина вчення про вищу нервову діяльність.
Вивчаючи три основних параметри процесів збудження та гальмування нервової системи (їх силу – слабкість, врівноваженість – неврівноваженість, рухливість – інертність), Павлов встановив, що з більшої кількості можливих їх поєднанні в природі є чотири базових. Співвідношення їх з давно відомими темпераментами виявило досить велике співпадіння.
Проблемами темпераменту також займалися П.Г.Лесгафт, Б.М. Теплов, В.М.Русалов, І.М.Красногорський.
2. Фізіологічні основи темпераменту, його характеристика та типи.
І.П.Павлов та його співробітники, вивчаючи умовно-рефлексні реакції собак, звернули увагу на індивідуальні відмінності в їхній поведінці, що проявляються насамперед у швидкості й точності утворення умовних реакцій, їхній інтенсивності. В результаті тривалих досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей лежать фізіологічні властивості нервових процесів:
• сила збудження і гальмування;
• рухливість цих процесів;
• врівноваженість збудження і гальмування.
Послідовники й учні І.П.Павлова зазначили, що найбільш значимим відкриттям І.П.Павлова було не вчення про темперамент чи другу сигнальну систему, а відкриття ним загальних властивостей нервових процесів - збудження і гальмування.
1. Сила нервових процесів визначає працездатність нервової системи. Відсили збудливого і гальмівного процесу залежить працездатність клітин кори великих півкуль, їх витривалість. Сила нервових процесів виявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі або короткочасні ,але сильні збудження.
Оточуючий світ постійно спричиняє нашій нервовій системі багаточислені впливи; часто потрібно довго виконувати важку роботу, в житті зустрічаються подразники великої сили, що вимагають значного нервового напруження. Від сили збудження і гальмування залежить яке навантаження може витримати нервова система.
2. Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження і гальмування. Не завжди сила збудливого і гальмівного процесів відповідають одна одній. Нерідко гальмівний процес відстає по силі від процесу збудження, і тоді збудження великої сили не може повністю врівноважитись гальмуванням. Протилежною властивістю є неврівноваженість нервових процесів.
3. Рухливість процесів збудження і гальмування - швидкість зміни збудження і гальмування. Оточуючий світ постійно змінюється і ці зміни часто бувають різкими і несподіваними. Нервові процеси повинні "встигати" за ними. Рухливість нервових процесів виявляється в здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного до активного стану чи навпаки. Протилежною рухливості є інертність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.
Але, як показали дослідження Павлова, особливості вищої нервової діяльності обумовлені не однією із властивостей, а завжди їх сукупністю, поєднанням у певних співвідношеннях. Три властивості нервової системи можуть створювати різні поєднання. Таким чином , Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності (ВНД).В залежності від сили нервових процесів Павлов поділив собак на сильних і слабких.
1. Слабкі тварини складають один тип. У представників такого типу слабкими є обидва процеси -- збудження і гальмування. Такі собаки метушливі, безперервно оглядаються, або навпаки, завмирають у якійсь позі. Тривалі або сильні подразники викликають у них швидке виснаження. Тварини слабкого типу розрізняються між собою й іншими властивостями нервової системи (крім сили), але на тлі загальної слабкості нервових процесів ці відмінності не мають істотного значення.
Отже, слабка, чутлива, легко гальмівна нервова система є типом ВНД - слабким.
2. Сильний тип поділяється на врівноважений і неврівноважений.
Сильна неврівноважена нервова система виражається в швидкій зміні настрою, поведінки: дуже сильний збудливий процес і відносно слабке гальмування. Оскільки збудливий процес не врівноважується гальмівним, то при дуже великому нервовому навантаженні часто буває нервовий зрив. Індивід з таким поєднанням властивостей нервової системи відноситься до нестримного типу (за визначенням І.П.Павлова).
3. Сильні врівноважені, в свою чергу поділяються на рухливий та інертний типи - в залежності від того, швидко чи повільно відбувається зміна нервових процесів.
Таким чином, три властивості нервової системи в класифікації І.П.Павлова в різних поєднаннях дали чотири типи ВНД.
Порівнюючи типи нервової системи з традиційною, класичною типологією Гіппократа - Галена, російський фізіолог співвідносить тип ВНД з типом темпераменту таким чином:
1) слабка нервова система - слабкий тип - меланхолік;
2) сильна, неврівноважена нервова система - нестримний тип - холерик;
3) сильна врівноважена рухлива нервова система - живий (жвавий) тип - сангвінік;
4) сильна врівноважена інертна система - інертний, спокійний тип - флегматик.
Отже, той чи інший тип ВНД складає фізіологічну основу темпераменту. ТИП
сильний слабкий (меланхолік)
врівноважений неврівноважений (нестримний) холерик
рухливий інертний (жвавий) (інертний) сангвінік флегматик
Вчення Павлова про індивідуальні відмінності динамічної сторони психіки дало поштовх до подальших досліджень в цій галузі. Наприкінці 50-х років 20 ст. були проведені лабораторні дослідження під керівництвом Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.С.Мерліна, які доповнили типологію І.П.Павлова новими елементами. Було розроблено багато прийомів дослідження нервової системи людини, які дали змогу глибше зрозуміти роль індивідуальних особливостей темпераменту в діяльності людини, визначити додаткові властивості нервових процесів. В даний час в психології розрізняють наступні властивості темпераменту:
1) лабільність - швидкість виникнення та протікання збудження і гальмування;
2) сенситивність ( підвищена чутливість) - визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію. (Якщо у однієї людини ступінь незадоволення потреби не помічається, то в іншого - та ж сама ступінь викликає страждання - другий має більшу сенситивність)
3) реактивність (емоційність) - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники; інтенсивність реагування індивіда на зміни ситуації життя. Основний показник - час, що минає від події до початку відповідної поведінки. Високо реактивні особи імпульсивні, низько реактивні - розважливі і помірковані.
4) Активність (резистентність) - характеризується тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод, здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують діяльність. Найбільш яскраво ця якість темпераменту виявляється у протидії опору стресу, у відсутності зниження функціонального рівня діяльності при сильному нервовому напруженні. Загалом активність і реактивність перебувають в обернено пропорційному співвідношенні - чим більш активною є людина, тим вона менш реактивна.
5) Темп реакцій - протікання психічних процесів та реакцій; Показником є швидкість переробки інформації, що впливає органи чуттів, час розв'язання мислитель них задач, протікання мнемічних процесів.
6) Пластичність - ригідність. Перша властивість характеризується гнучкістю, легкістю пристосування до нових умов. Людина з ригідними властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю до зміни умов.
7) Екстраверсія - інтроверсія характеризує спрямованість особистості на довкілля або на себе. Екстраверт - спрямований на оточуючих людей, предмети, події. Інтроверт - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість.
8) Емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію. Вказує на швидкість виникнення і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.
Темперамент не пов`язаний із інтелектуальними можливостями людини. Люди однакового темпераменту можуть мати різний рівень інтелекту, а люди однакового інтелекту можуть належати до різних типів темпераменту. Принципового значення у дослідженні даної індивідуально-психологічної особливості набуває поняття так званого індивідуального стилю діяльності. Саме тип темпераменту впливає на те, що однакову за змістом роботу будуть по-різному виконувати люди із різним темпераментом. Деякі професії потребують відповідних типів темпераменту, наприклад, ті, де неможливо працювати без відповідної швидкості реакції.
Темперамент відносно стабільний, оскільки якості темпераменту мають сильні зв’язки з якостями нервової системи. Внаслідок цього якості темпераменту найбільш чітко виявляються:
· В ранньому онтогенезі, коли вплив характеру та мотивації мінімальні.
· В ситуаціях, які виключають можливість звернення до особистого досвіду чи при відсутності такого досвіду у відношенні якої-небудь ситуації.
· В стресових ситуаціях.
· В строго контрольованих умовах експериментальних ситуаціях.
· В нових, значних для людини ситуаціях, стимулюючих прояв індивідуального стилю поведінки та діяльності → таким чином, з темпераментом зв’язані ситуації прояву індивідуально-своєрідних засобів поведінки людини.
Типи темпераменту:
Темперамент - це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення. Розглянемо докладніше, як властивості нервової системи впливають на особливості темпераменту та як це виявляється у діяльності та поведінці людей з певним типом темпераменту
· Сангвінічний темперамент характеризується цікавістю, рухомістю, життєрадісністю. Представник цього типу емоційно нестійкий, легко піддається почуттям, але вони у ньому переважно несильні і неглибокі. Сангвінік швидко забуває образи, легко переносить невдачі, товариський, доброзичливий, привітний. У навчанні швидко засвоює той матеріал, який викликає емоційний відгук і не вимагає багато зусиль.
· Флегматичний темперамент. Представник цього типу повільний, спокійний, неквапливий, врівноважений. В будь-якій діяльності проявляє ґрунтовність, продуманість, наполегливість. Схильний до порядку, звичної обстановки, не любить перемін ні в чому. Як правило, доводить розпочату справу до кінця. Всі психічні процеси у флегматика проходять сповільнено. Ця сповільненість заважає йому в учбовій діяльності, особливо там, де вимагається швидко запам'ятати, зрозуміти, міркувати, зробити. В подібних випадках флегматик може бути безпорадним, але зате запам'ятовує він надовго, грунтовно, міцно.
У відносинах з людьми флегматик завжди спокійний, дружелюбний. Його важко вивести з рівноваги, він ухиляється від сварок. При правильному вихованні у флегматика легко формуються такі риси як посидючість, діловитість, наполеглівисть.
· Представники холеричного темпераменту відрізняються швидкістю рухів і дій, збудливістю, неврівноваженістю. Психічні процеси протікають у них швидко, інтенсивно. Холерик із захопленням береться за справу, проявляє ініціативу, працює з піднесенням. Але піднесення і захоплення зникають, коли робота одноманітна і вимагає посидючості та терпіння. У спілкуванні з людьми холерик проявляє різкість, гарячковість, дратівливість, емоційну нестриманість, що нерідко призводить до конфліктних ситуацій.
· У представників меланхолічного темпераменту психічні процеси протікають уповільнено, вони мляво реагують на сильні подразники; тривале і сильне напруження викликає у них уповільнену діяльність, а потім і припиняє її. Вони швидко стомлюються . Але у звичайній і спокійній обстановці люди з таким темпераментом почувають себе спокійно і навчаються та працюють продуктивно. Емоційні стани у людей меланхолічного темпераменту виникають повільно, але відрізняються глибиною, великою силою і тривалістю; меланхолік легко вразливий, важко переносить образи, схильний до замкнутості, уникає спілкування з малознайомими і новими людьми, часто соромиться.
Характеристика темпераменту:
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість
· Сила - здатність нервової системи витримувати сильні подразники;вона характеризується витримкою та працездатністю нервових клітин.
· Динамічність – швидкість та легкість выработки умовних рефлексів.
· Сензитивність – виникнення психічної реакції на зовнішній подразник найменшої сили.
· Реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.
· Пластичність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов.
· Ригидність – інертність, косність, нечутливість до змін умов.
· Лабільність – швидкість виникнення й проходження збудливих та гальмівних процесів.
· Резистентність – міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам.
· Темп реакцій – швидкість проходження психічних процесів та реакцій
· Інтровертованість – спрямованість особистості на себе, свої переживання , свій стан.
· Екстравертованість – спрямованість особистості назовні, на оточуючих людей, предмети, обставини.
У молодшому шкільному віці риси різних типів темпераменту яскраво виявляються. Наприклад, якщо дитині-холерику весело, вона не сміється, а регоче, якщо невдача, вона не плаче, а ридає, в неї різкі перепади настрою – від надто веселого до гнівного і навпаки. Та найбільше оточуючих роздратовують такі діти своєю вимогливістю, категоричністю: «Негайно і тут!». Не всім подобається і їхнє лідерство, тому дітей холеричного темпераменту дорослі найчастіше сварять. Товаришів у такої дитини багато, але через свою запальність він часто з ними сваряться.
Складні стосунки з дорослими в дітей-флегматиків. Удома і у школі те саме: «Роби швидше, не дратуй своєю повільністю!». Критика дорослих може довести таких дітей до стійкого неврозу.
Без сумніву, найважче в цьому віці (і в школі й вдома) дітям-меланхолікам. Вони найменше пристосовані до життя, бо досить непрактичні, вітають у своєму світі уяви, мрій. Їх стомлюють ігри, велика кількість людей, гучна музика,голосні розмови. Вони довгий час потребують допомоги. Але ж психологічні дослідження довели, що діти-меланхоліки молодшого шкільного віку в сільській місцевості нерідко перетворюються на флегматиків, а то й сангвініків.
Питання для обговорення:
1. Відомий «Салернський кодекс здоров’я» дає опис типів темпераменту Гіппократа. Проаналізуйте з точки зору сучасної науки , які риси темпераментів окреслені правильно, які є художнім твором, «белетристикою».
Каждый сангвиник всегда весельчак и шутник по натуре.
Склонностью он обладает к наукам любым и способен,
Что б ни случилось, но он не легко распаляется гневом.
Влюбчивый, щедрый, веселый, смеющийся, румянолицый,
Любящий песни, мясистый, поистине смелый и добрый.
Желчь существует, - она необузданным свойственна людям.
Всех и во всем превзойти человек подобный стремится;
Много он ест, превосходно растет и легко восприимчив,
Великодушен и щедр, неизменно стремится к вершинам;
Вечно взъерошен, лукав, раздражителен, смел и несдержан,
Строен и хитрости полон, сухой он и с ликом шафранным.
Флегма лишь скудные силы даёт, ширину, малорослость,
Жир порождает она и ленивое крови движенье.
Сну – не занятьям - свои посвящает флегматик досуги…
Только про черную желчь мы еще ничего не сказали.
Странных людей порождает она, молчаливых и мрачных.
Бодрствует вечно в трудах и не предан их разум дремоте.
Тверды в намерениях, но лишь опасности ждут отовсюду.
2. Покажіть, в яких з названих видів діяльності і чому більш ефективні будуть лабільні та стабільні екстраверти, а в яких лабільні та стабільні інтроверти:
1) індивідуальна наукова діяльність;
2) діяльність прогнозування;
3) вербальне спілкування;
4) невербальне спілкування;
5) групова спортивна гра;
6) літературна діяльність;
7) ораторська діяльність;
8) виховательська діяльність;
9) порятунок в екстремальній ситуації;
10) конвеєрна зборка.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Розкажіть основні типи темпераменту.
2. В чому сенс вчення про темперамент Гіппократа?
3. Які психодинамічні теорії ви знаєте?
4. Дайте характеристику темпераменту та основним якостям нервової системи.
5. Що являється фізіологічною основою темпераменту?
6. Охарактеризуйте темперамент як властивість особистості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий